Аннотация:Основним у вихованні особистості та окремих її якостей є різні види інформації та її вплив ззовні, особистий практичний досвід, діяльність, спілкування.
Формування особистості відбувається у процесі впливу на неї соціокультурного середовища та цілеспрямованої взаємодії викладача і студента.
Розробляючи модель спеціаліста який відповідає новим вимогам ми повинні формувати і модель викладача нового часу.
Мета статті – визначити умови, які забезпечують оптимальну взаємодію викладача зі студентами і сприяють розвитку важливих професійних якостей.
Тільки співпраця двох суб’єктів – студента і викладача може забезпечити ефективну реалізацію навчальних планів і програм, стратегії і методів навчально – виховної роботи, способів інтеграції навчального процесу й виховної роботи, які втілюють у собі принципи гуманізму. Наслідування цих принципів є основою формування у майбутнього спеціаліста тих якостей, яких потребують нове століття, нове тисячоліття.
Результативність навчального процесу визначається характером міжособистісних відносин у колективі академічних груп, його згуртованістю, єдністю, настроєм, якістю організації навчально – виховної роботи, ступеню сформованості суспільної думки. Єдність і чіткість ділової співпраці, узгодженість в навчальній роботі, товариськість, доброзичливість, увага, фактичність, простота та скромність у спілкуванні студентів і викладачів , готовність вислухати свого співбесідника та одночасно прийти йому на допомогу – важливі показники психологічного клімату, який забезпечує результативність виховного процесу у вищій школі.